Уляна Баран

Подаруй Криму українську книжку!

Admin — Fri, 16 Apr 2010 19:19:20 GMT

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА

успішно

провів доброчинну акцію

«КРИМУ – УКРАЇНСЬКУ КНИЖКУ»

для нагородження дітей, які взяли участь у конкурсі

"Таланти та ерудити Севастополя"
http://ukrlife.org/main/uacrim/talants.html ,

який проводиться під гаслом

"Коли в людини є народ, тоді вона уже людина"

та присвячується 80-річчю від дня народження Ліни Костенко й

10-річчю від дня заснування порталу "Українське життя в Севастополі".

і зібрав близько 100 книжок на призи,

серед яких є нові видання Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки,

програмні твори з української літератури для 8 – 11 класів,

а також просто багато цікавої сучасної і високоякісної художньої як української,

так і перекладної літератури від видавництва «Старого Лева».

Активність і бажання підтримати український дух

в Автономній республіці Крим і, відповідно, надати «книжкову допомогу»

виявили:

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ

ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА (УЛЯНА ГНІДЕЦЬ)

ВИДАВНИЦТВО «СТАРОГО ЛЕВА» (МАР’ЯНА САВКА)

ЧИТАЛЬНЯ СЛОНИКА-ДЗВОНИКА (ВОЛОДИМИР ЧИТАЙ)

ЛЬВІВСЬКА ЛІНГВІСТИЧНА ШКОЛА (ВАСИЛЬ ПІДГІРСЬКИЙ)

та окремі подвижники української ідеї,

яким ми також висловлюємо щиру подяку :

Володимир Гнідець

Назарій Гнідець

Андрій Гайовий

Назарій Бульба

Нагородження переможців відбудеться 22 квітня

Також Центр дослідження літератури для дітей та юнацтва оголошує продовження акції

«Подаруй Криму українську книжку!»

до 31 травня

з тим, щоб надати Севастополю можливість читати і вивчати справді

добру і якісну україномовну літературу.

Зголошуйтесь: urccyl@gmail.com

Уляна Гнідець,

067 876 97 97

Криму - українську книжку !

Admin — Wed, 14 Apr 2010 16:59:13 GMT

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА

ОГОЛОШУЄ

спонсорський збір українських книжок

«Подаруй Криму україномовну книжку!»

Портал "Українське життя в Севастополі"
http://ukrlife.org/
Найбільший дитячий ресурс - "Весела Абетка"
http://abetka.ukrlife.org/
Мега-ресурс української мудрості
http://aphorism.org.ua/

Шановні колеги!

Звертаюсь з проханням допомогти з заохоченням вчителів і дітей, які
взяли участь в конкурсі "Таланти та ерудити Севастополя"
http://ukrlife.org/main/uacrim/talants.html

Українських книжок у цьому місті не знайти. А книги потрібні
літературної спрямованості. Вік школярів 8-11 класи. книг треба до 80
екземлярів.
Урочисте нагородження 22 квітня, отож, просимо надати україномовні книжки до 19 квітня.

Телефон: 067 876 97 97

З повагою,
Уляна Гнідець,

Президент Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва

Хвала вчителю!

Admin — Sat, 27 Feb 2010 08:39:42 GMT

Полеміка

ХВАЛА ВЧИТЕЛЮ!

Нещодавно мені випала велика честь бути учасницею Всеукраїнського науково-практичного семінару завідувачів кабінетів (методистів) зарубіжної літератури обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти, який відбувся 23-25 вересня 2009 року в Тернополі і організаторами якого виступили Міністерство освіти і науки України, Управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації та Тернопільський обласний комунальний інститут післядипломної педагогічної освіти.

Визнаю, що для мене як науковця така подія була надзвичайно корисною і незабутньою, за що я щиро дякую організаторам та учасникам семінару, які остаточно переконали мене, що школа і наука – абсолютно віддалені стихії, які, я собі постановила, Центр дослідження літератури для дітей та юнацтва має таки спробувати об’єднати у спільному та доброзичливому діалозі, у співпраці та взаємодопомозі.

Однак, хотілося б відзначити надзвичайно велику кількість цікавих презентацій уроків із зарубіжної літератури від талановитих вчителів – людей, які по-справжньому працюють з дітьми заради дітей та літератури. Серед них хотілося б виділити позитивні та вдалі вирішення Дзик А. П., заслуженого учителя України, учителя-методиста Гермаківської ЗОШ І-ІІІ ст. Борщівського району Тернопільської обл., яка запропонувала методи практичного застосування профільної програми із зарубіжної літератури у філологічному класі; Манюк Б. І., учителя вищої категорії Поплавської ЗОШ І-ІІ ст. Підгаєцького району Тернопільської обл., із репрезентацією уроків-ігор у профільних класах фізико-математичного спрямування; Цибульської С. Й., учителя-методиста Теребовлянської ЗОШ І-ІІ ст. №3 та Заєць С. Б., учителя-методиста Кровинківської ЗОШ І-ІІ ст. Теребовлянського району Тернопільської обл., які запропонували на високому ре презентаційному рівні метод використання елементів комп’ютерної технології на уроках зарубіжної літератури, а також багато інших фахівців, які пропонують новий, актуальний і відповідний сучасному читачеві підхід до заохочення читання та сприйняття літератури. Окремо хотілося б винести подяку за чудовий і корисний, думаю, і для присутніх на семінарі методистів, майстер-клас шановного професора Германа О. М., проректора з гуманітарної освіти і виховання Тернопільського національного технічного університету ім.. І. Пулюя), котрий у повній мірі представив однозначно найкращий спосіб заохочення юного читача до вивчення як рідної, так і іноземної культури, запропонувавши і слово, і пісню, і мультимедіапростір, і власну фантазію та талант. Поряд з тим я усвідомила скільки праці, надлюдських зусиль та енергії затрачає той вчитель, який так палко закоханий у свій предмет, у молоду аудиторію, яку водночас ще й намагається почути. А скільки різних індивідуальних авторських програм! Скільки цікавих методичних прийомів! А скільки реальних пропозицій! Скільки відчуття болю, що не все в змозі реалізувати у повній мірі! А чому? Що зупиняє насправді вчителя, який працює? Що не дає йому спокою і відчуття повної наснаги до праці? Очевидно, мало хто задається собі таким питанням, бо в іншому випадку влада, зокрема і Міністерство освіти і науки України, вже давно б, звісно, прийняло б усі міри, щоб забезпечити вільний творчий простір доброму вчителю. Наголошуючи на слові «добрий», я не можу повірити в те, що хтось зацікавлений в тому, щоб вчитель його дитини був злий як пес, сварливий як базарна баба, нетактовний як пересічний бандюга і авторитарно-дидактичний як Сталін чи Гітлер (хоча таких я бачила також особисто на власні очі, і от вони викликали у мене страх і розпач за наших дітей). Напевно більшість батьків намагається бачити в образі вчителя помічника собі і своїй дитині у процесі її соціалізації та зростання. І знову виникає запитання: то чому ж сьогодні так сильно впав рейтинг вчителя та викладача у суспільстві? Хто допустив, що до нього зменшились повага та розуміння? На кого можна за цей злочин покласти відповідальність? І як саме можна знову відродити у суспільстві заслужену повагу до вчителя? Думаю, що тут починається найделікатніше, бо за всім, як мені пояснили, стоять люди і ніхто інший. Виходить, що саме люди не зацікавлені у позитивних змінах у ставленні. Бо головний інтерес – це можливість спокійно жити і працювати, а це, як для мене виявилось, неможливо через відсутність єдності системи думок, знань та навичок, можливо також через не володіння іноземними мовами, що також відкрило б набагато ширший простір для більш активного інтерактивного уроку з розрахунку на емансиповану цільову аудиторію, а також через хронічне недосипання і нестачу часу, через незліченну кількість нікому насправді непотрібних вимог (хіба відносно малій групі людей, які отримують за це, очевидно, державну зарплату), незліченну кількість насправді нікому непотрібної писанини та безконечних перевірок, які лише заважають вчителям жити як іншим людям і працювати з нашими дітьми. Не від одного вчителя я чула, що коли перевірка приходить до школи, це забирає по 3-4 години робочого часу у вчителів. Контролюючі інстанції копаються у планах у пошуках помилки, не даючи при цьому спокійно проводити уроки, шукають погане, а не добре, тобто не контролюють у дійсності ні рейтингу вчителя, ні рейтингу його учнів, і не ставлять собі за мету відзначити позитивні зміни, навпаки – зафіксувати та наголосити лише на негативі, таким чином знову опускаючи вже і без того бідного і, на мою думку, недостатньо оціненого вчителя.

До цієї подорожі, навіть до власного виступу, визнаю, я не знала, що можна запропонувати вчителю і як зацікавити його в проекті процвітання нації, яка насправді щоденно вірно копає собі могилу. Пробачте, я таки не Вчитель. Я просто науковець, дослідник літератури для дітей та юнацтва і викладач з десятирічним педагогічним стажем, і працюю з тими, хто приходить до мене після школи. Мушу визнати, що проект Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва, який я представляла серед науковців та чиновників, і який був досі усіма погоджений (адже я справді не претендую на одноосібний проект і на всезнаючу інстанцію), без внесення суттєвих правок виявився безцільним з точки зору вчителів-практиків, оскільки ми справді досі не врахували їх потреби і не запропонували їм нашої допомоги. При цьому я усвідомлюю, що хоча дослідницьку сторону перебирають на себе фахівці-науковці, практична реалізація проекту Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва без залучення бібліотеки та школи є нереальною. Але, дякуючи таким вчителям та методистам як Олена Володимирівна Риба (методист НМЛ языков и литератур национальных меньшинств ООИУУ, г. Одесса), Наталія Володимирівна Химера (завідуюча навчально-методичним кабінетом зарубіжної літератури в Київському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів), Людмила Миколаївна Малигіна (учитель зарубіжної літератури Черкаського колегіуму «Берегиня» Черкаської міської ради Черкаської області), Світлана Петрівна Фоміна (методист сектору суспільно-гуманітарної освіти Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України) та іншим позитивним вчителям-практикам та вчителям-методистам, які в рамках Всеукраїнського науково-практичного семінару завідувачів кабінетів (методистів) зарубіжної літератури на прикладах своєї діяльності пояснили мені реалії учительської роботи, але найбільше дякуючи моїй найдорожчій вчительці – моїй мамі, Баран Ірині Михайлівні (вчитель фізики вже от 40 років), я спробувала сформулювати можливості підтримки та допомоги Центру вчителям. Мова йде про залучення активних вчителів до співпраці у розробці проекту клопотання Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва перед вищими органами влади про зменшення навантаження для вчителів з точки зору безкінечної писанини, з пропозицією замінити цей час справді інтерактивною роботою з учнями, науковцями, психологами, письменниками та іншими спеціалістами в галузі літератури для дітей та юнацтва. Таким чином, мабуть, у людей з’явилося б більше часу та бажання діяти спільно заради світлої мети.

Знаєте, мене запитали декілька разів про кінцеву мету. Не дуже розумію, яку ще більшу конкретику хочуть почути від мене люди на початковому етапі розвитку проекту. Для конкретизації завдань та почергових цілей Центру у першу чергу необхідно забезпечити продуктивний діалог між фахівцями різних галузей, які в кооперативі зможуть визначити їх і поетапно досягати. А для мене як спеціаліста лише в одній сфері (літературознавець, дослідник літератури для дітей та юнацтва) та як президента першого в Україні офіційно заснованого осередку Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва поки, чесно признаюсь, кінцева мета таки мусить звучати патріотично і загально, адже робота Центру повинна сприяти покращенню соціокультурної ситуації в Україні. Тому ще раз закликаю до громадського співробітництва та до офіційного членства в Центрі усіх вчених і фахівців, які працюють в галузі дитячої літературної просвіти з метою підвищення інтелектуального потенціалу нації, збереження і розвитку культури України, збагачення української мови, розвитку дитячого читання, формування громадського інтересу до книжки та читання, вдосконалення бібліотечної справи та ін., оскільки вважаю, що лише спільними зусиллями і саме через «добру» і «відповідну» книгу ми можемо виховати нову європейську людину на нашій землі. Центр має на меті допомогти значно змінити ставлення до книги, забезпечити зростання читацької культури як у суспільстві, так і в державних структурах, і стати стартовим майданчиком для планомірного і логічно-послідовного формування та реалізації ефективної національної політики гуманізації в Україні.

Центр дослідження літератури для дітей та юнацтва надасть можливість вільного обміну думками та оприлюднення альтернативних поглядів, ознайомлення із сучасними пошуками в царині літератури для дітей та юнацтва за кордоном і здійснення наукових контактів із зарубіжними вчителями, письменниками та дослідниками.

Центр передбачає тісну співпрацю із зарубіжними організаціями, такими як Children's Literature Association (ChLA), International Research Society for Children, Internationale Jugendbibliothek, Institut für Jugendbuchforschung, Центром книги у США, Німецьким фондом читання, Російською асоціацією читання «Молода Росія читає» та ін.., а також і з окремими іноземними фахівцями, які також можуть бути членами Центру та допомагати в організації різних Міжнародних акцій.

Центр відкриває нове поле досліджень у сфері літератури для дітей та юнацтва для молодих науковців, аспірантів та докторантів.

Говорячи про чарівне для вчителів слово «програма», ми, мабуть, досі не змогли добре пояснити, що маємо на увазі програму, яка допомогла б вчителям, але в першу чергу дітям та молоді, соціалізуватися у суспільстві з користю і честю для України і для наступних поколінь.

Отже, Центр пропонує комплексну довготривалу національну програму розвитку літератури для дітей та юнацтва в Україні. Ця програма передбачає популяризацію української та світової літератури, активізацію діяльності бібліотек, забезпечення їх необхідною оновленою літературою, а також комп’ютерним технічним забезпеченням та Інтернетом, за допомогою якого учні та вчителі матимуть доступ до необхідних матеріалів. Робота Центру, безсумнівно, повинна активізувати дослідницькі проекти і забезпечити розвиток якісного перекладу інтенційно спрямованої літератури.

За підтримки державних служб Центр мав би право надавати гранти та премії за:

1. «Найцінніше дослідження в галузі літератури для дітей та юнацтва – р»

2. «Найкращий проект дитячої та юнацької просвіти – р.»

3. «Найкращий вчитель української літератури – р.; зарубіжної літ. – р.»

4. «Найкращий учень з літератури – р.»

5. «Найпопулярніший письменник серед дітей – р.; молоді – р».

6. «Найкращий перекладач літератури для дітей та юнацтва – р.»

7. «Найкращий ілюстратор дитячих книжок – р.»

Отже, говорячи також про оновлення та реформування підходів до програмування української та зарубіжної літератур для середніх спеціалізованих шкіл та спецкурсів з вивчення літератури для дітей та юнацтва в університетах на факультетах іноземних мов, журналістики, психології, педагогіки та ін., ми не маємо на увазі збільшення навантаження вчителів, зокрема додатковою. Боже борони! Ми пропонуємо подумати над змінами, можливо, прийти до висновку та разом поклопотатися про те, щоби шкільний учитель звільнився від надмірної бюрократії заради втілення своїх професійних позитивних ідей у життя, як це є у багатьох європейських країнах. Вчителі – це справді кваліфіковані спеціалісти (оскільки їх допустили до роботи), і самі здатні (що засвідчив і науково-практичний семінар) визначати, яку літературу слід порекомендувати. Так, саме порекомендувати у відповідності до контингенту класу, групи чи курсу, а не авторитарно насадити. І тоді, можливо, можна було б звільнити їх від незліченної кількості додаткової, не вчительської роботи, тобто роботи, яка їх злить, пригнічує і дійсно не дає можливості працювати з дітьми на повні груди?! Напевно постає питання: А як тоді здійснювати контроль над їхньою роботою? Тут я також не спеціаліст, однак мені уявляється, що методисти зможуть контролювати сам процес під час уроків, а також слідкувати за результатами та рецепцією учнів. І Міністерство освіти і науки України, і батьки, і, звичайно, діти повинні виявити більше довіри до вчителя як педагога, а не людини, яка списує томи зошитів і журналів, щоби знайти відповідність між невідповідними підручниками і практичним їх використанням у школі. Це ж просто фарс, який каламутить насправді всіх і не дає вчителю можливості вчити, а дитині вчитися. Я вже більше тоді не дивуюсь, що вчителі не завжди мають час, змогу і бажання прислухатись до реальних потреб учнів. Їм постійно потрібно захищати своє робоче місце, свою мізерну зарплату і своє ім’я перед методистами та вищими органами влади. І, нажаль, попри всі презентації і демонстрації, в цій ієрархічній системі взагалі не залишається місця і часу для тої верстви населення, заради якої начебто все це мало б робитися: а саме – наших дітей. Очевидно, лише завдяки гіпер-ентузіазму, гіпер-любові до своєї праці, гіпер-відданості своїй державі та молодому поколінні, вчителям (нажаль, таки не всім, про що неодноразово розповідають студенти, згадуючи шкільні уроки літератури) вдається дітям прищемити любов до літератури та й культури взагалі, про що засвідчує велика маса молоді, яка потрапляє до мене вже із сформованими і достатньо ерудованими особистостями і з якими я із задоволенням продовжую свою викладацьку роботу. За це Вам, вчителям, моє особисте спасибі!

Отож спробую ще раз сформулювати завдання Центру і ще раз запросити педагогів, зокрема і вчителів, науковців та усіх спеціалістів з питань виховання та зростання молоді до співтворення національної програми розвитку літератури для дітей та юнацтва та підтримки читання в Україні. В процесі поетапної реалізації проекту Центру, ми, спільними зусиллями повинні:

1. Запропонувати українському емансипованому читачу відповідну йому літературу.

2. Реформувати педагогічно-викладацький стереотипний підхід до мотивації нового емансипованого покоління.

3. Залучити психологів та психотерапевтів до співпраці з метою поширення читацької культури у віддалених куточках країни.

4. Організувати літературно-комунікативні студії (семінари, практикуми) для вчителів середніх шкіл.

5. Активізувати в Україні дитячі студії, які б діяли з метою заохочення до процесу читання.

6. Оновити дитячу бібліотеку новими надходженнями вітчизняних і зарубіжних класиків та репрезентантів літератури для дітей та юнацтва.

7. Ввести твори класиків літератури для дітей та юнацтва в курс лекцій з вивчення історій національних літератур.

8. Розробити спецкурс, присвячений проблемам історичного та теоретичного підходу до дослідження літератури для дітей та юнацтва.

9. Звернути увагу українських перекладачів, науковців, педагогів та ін. до тих творів, які є програмними та репрезентативними в навчальних закладах зарубіжних країн.

10. Забезпечити українського читача якісно добрим художнім текстом та його перекладом.

Також Центр, як одиниця динамічна, а не статична, розраховує на те, що об’єднавши зусилля, спеціалісти з різних сфер зможуть підняти на поверхню і конкретизувати цілі та завдання, які необхідно буде вирішувати спільно і за підтримки держави. У цьому і полягає функціонування Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва, який відкритий до дискусій та обговорень заради досягнення спільної мети. А його діяльність буде найефективнішою у випадку існування подібних осередків в усіх областях України, які б об’єдналися у Всеукраїнську асоціацію дослідження літератури для дітей та юнацтва.

З повагою і надією на плідну співпрацю,

Ваша Уляна Гнідець

Президент

Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва

у Львові та Львівській області.

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА

Admin — Wed, 11 Nov 2009 09:05:01 GMT

Центр дослідження літератури

для дітей та юнацтва

м. Львів

e-mail: urccyl@gmail.com

тел.: 067-876-97-97

093-288-66-48

Шановні колеги!

Дозвольте запропонувати Вашій увазі проект діяльності Центру Дослідження Літератури для Дітей та Юнацтва, заснованого 11 вересня цього року, попередньо обговорений та підтриманий учасниками наради від 2 липня 2009 р., яка відбулася в Міністерстві освіти і науки України. Детальнішу інформацію про нараду розміщено у журналі «Всесвітня література в середніх навчальних закладах України» № 7-8 (348), ст.17. В рамках цього проекту ми запрошуємо Вас до співініціації, співорганізації та співреалізації проекту розвитку літератури для дітей та юнацтва та її прочитання в Україні!

Присвячуючи себе цій важливій для України справі, організатори вірять, що, зважаючи на Ваші поради і опираючись на громадсько-організаційну та державну підтримку, нам разом таки вдасться досягнути спільної мети, а саме: підвищити інтелектуальний потенціал нації, зберегти і розвинути читацьку культуру України, вдосконалити бібліотечну справу та ін. Як зазначив, відкриваючи Міжнародну науково-практичну конференцію «Дитина читає» у 2008 році, голова Національної ради з питань культури і духовності, директор Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка, академік НАН України Микола Григорович Жулинський, – питання про проблему читання, формування інформаційного простору відносяться до питань державної безпеки нашої країни: «Адже читання являє собою важливий спосіб освоєння життєво важливої інформації, без якого немислима інтеграція особистості у світову культуру, яка представляє собою комплекс духовних, матеріальних, інтелектуальних та емоціональних рис; образ життя; основні правила людини зростаючої; систем світобачення, тобто цінностей, норм, традицій, які характеризують суспільство. Водночас від рівня культурної компетентності громадян залежать економічне, політичне зростання, національна безпека та конкурентоспроможність країни» [«Українська мова й література…» (№ 9 (72) 2008, с. 4]. А досвід провідних країн світу засвідчує, що саме інститути, товариства, центри та інші організації з дослідження літератури для дітей та юнацтва (такі як, наприклад, Children's Literature Association (ChLA), International Research Society for Children, Internationale Jugendbibliothek, Institut für Jugendbuchforschung, Центром книги у США, Німецьким фондом читання, Російською асоціацією читання «Молода Росія читає» та ін.), можуть забезпечити ефективний її розвиток, оскільки їх діяльність основується на фаховому та детальному вивчені проблеми, причин її виникнення та перевірки способів її вирішення.

Мені відомо, що ідеї, які ми згуртували в статут та проект Центру були, насправді, вже неодноразово висвітлені багатьма видатними методистами та талановитими вчителями (також і окремими громадськими діячами), зокрема, і в міністерських виданнях, таких як «Всесвітня література…» та «Українська мова й література…» та ін., за що ми їм дуже вдячні і надіємось тепер не лише на їх теоретичну, але й практичну участь у реформуванні літературно-читацької компетенції української зростаючої людини. Ось деякі з них, виголошені, зокрема, в контексті опитування, запровадженого журналом «Українська мова й література…» (№ 9 (72) 2008 ), який з 2008 року офіційно зголосився бути інформаційним спонсором Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва:

· Микола Жулинський. ….Я переконаний, що вчитель повинен знати, яка у дитина, одна чи кілька, улюблених книжок. З чого його учні починалися як читачі, коли вступали на поріг своєї власної книжки, як вони оживлювали, збуджували свою уяву, наповнювали її художніми образами і коли це відбувалося. Справжній учитель, на мою думку, має знати, як кожен із його учнів сприймає художній світ: чи як цілісно-реальний, чи через окремі елементи цього твору, певні образи і наскільки він перебуває в полоні, в хорошому змісті слова, того світу, який відкрила йому книжка. І тому вчитель, який починає працювати із дитиною, - це вчитель особливий!... (с. 9)… . Я вважаю, що має бути державна програма підтримки дитячого читання! Бо треба починати звідти. Ця програма має відповідним чином фінансуватися державою і забезпечуватися цілим комплексом заходів. Держава має це фінансувати, бо ми бачимо, що із книжкою можна творити чудеса!.... (с. 10).

· Сергій Коваленко. … Поняття «любов до читання» - щоденна потреба індивідуума у рецепції світу. Якщо ми (приміром, учителі-словесники) будемо постійно змушувати вихованців до читання, то, звичайно, буде мізерний ефект, але не стовідсотковий. А тим паче за нинішніх умов інформмаційно-технологічного прогресу….. Певний художній твір тоді стає ціннісним / цікавим, коли він знаходить свого читача…. (с. 19).

· Тетяна Бронзенко. … На вчителя літератури суспільством покладена важлива місія: сформувати особистість, яка вміє репрезентувати себе, адаптуватися до життєвих обставин, відстояти власну думку, бути активною, наполегливою в досягненні поставленої мети. Усього цього, на мою думку, можна досягти залученням школярів до читання. Професор Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова Олена Ісаєва вважає, що сформувати читацьку компетенцію учнів можна лише в процесі комплексного вирішення таких завдань:

«… - навчити вибрати літературу, враховуючи вікові та особистісні інтереси;

- створити належні психолого-педагогічні умови для сприйняття, розуміння та оцінки прочитаного;

- забезпечити певні знання з теорії та історії літератури, літературної критики;……»

… Адже той навчальний матеріал, який віднайшов емоційний відгук у дітей, викликав у них інтелектуальні почуття, запам’ятовується найкраще.

Робота вчителя-словесника потребує постійного вдосконалення методів, принципів, прийомів викладання. Адже методика літератури як наука із власними їй закономірностями, рекомендаціями не є чимось закостенілим, незмінним. Вона перебуває в постійному русі, пов’язаному передусім зі змінами в розвитку суспільства. … (с. 21). …

…. Передусім потрібно проводити пропаганду читання і на державному, і на регіональному рівнях. Зокрема проводити театралізовані зустрічі з літературними героями, книжкові виставки, найрізноманітніші літературні конкурси, поетичні та прозові майстер-класи з участю сучасних письменників, перегляд екранізацій творів української літератури, читання та обговорення особливостей екранізації та художнього тексту, створення літературних клубів-кафе тощо. Отже, це має бути цільова програма, спрямована на формування й розвиток читацької компетенції учнів та виховання в них духовної потреби до читання…..

…. Тому заняття, на яких ми могли вільно спілкуватися, дискутувати, не боячись неправильної відповіді, запам’яталися на все життя. Уже сьогодні, з висоти прожитих років, смішними й примітивними видаються мої погляди щодо моральності вчинку Тетяни з роману О. Пушкіна «Євгеній Онєгін». Але яким мудрим був учитель, який не тільки не став переконувати мене в хибності моїх суджень, а й спробував знайти у моїй відповіді раціональне зерно!... (с.25).

Зважаючи на ті та багато інших конструктивних ідей та пропозицій, які поступили з часу проведення Першого в Україні Міжнародного наукового симпозіуму «Візуалізація образу дитини в літературі» (Львівський національний університет, 2007 р.), від фахівців з різних галузей, дотичних до проблем становлення молодої людини, ми сформулювали концепцію проекту Центру Дослідження Літератури для Дітей та Юнацтва.

Але спершу мені хотілося б винести окрему щиру подяку в рамках поширення ідей Центру шановним пані Ірині Красуцькій, заступнику головного редактора видавництва «Педагогічна преса», пану Ігорові Ненько, головному редактору журналу «Всесвітня література…», а також і видавничій колегії газет «Українська мова та література» та «Зарубіжна література» за офіційну інформаційну підтримку Центру з 2008 р.

Однак, Центру сьогодні не бути, якби наш проект не підтримали ще у 2005 році такі люди як Маркіян Іващишин (депутат Львівської міської ради, директор Мистецького об’єднання «Дзиґа»), Марія Зубрицька (проректор з навчальної роботи Львівського національного університету імені Івана Франка), кафедра світової літератури факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка, Борис Шалагінов (доктор філологічних наук, професор кафедри літератури та іноземних мов Національного університету «Києво-Могилянська Академія»), Юрій Прохасько (надзвичайно талановитий перекладач та літературознавець) та багато інших знаменитих діячів української культури, які і сьогодні ідейно з нами. Спільними зусиллями та за участі великої кількості науковців, психологів, літераторів, а також членів Міжнародного наукового товариства з дослідження літератури для дітей та юнацтва (IRSCL) нам вдалося організувати вищезгаданий Міжнародний конгрес з проблем дослідження літератури для дітей та юнацтва в Україні (2007). В рамках цього конгресу був запроваджений також і окремий «Форум видавців – дітям», який з цього часу відділився і став традиційним ярмарком дитячої книги, наповненим великою кількістю цікавих розважальних атракцій для дітей. У 2008 році нами була організована Міжнародна науково-практична конференція «Дитина читає», учасники якої однозначно прийшли до висновку щодо необхідності створення окремого громадського органу, Центру, який би забезпечив якісне вирішення назрілих проблем. Серед основних завдань, поставлених перед Центром, була підготовка національної програми розвитку літератури для дітей та юнацтва і її прочитання в Україні. Така програма, на нашу думку, потребує ретельного вивчення назрілих у державі проблем як економічного, політичного, фінансового характеру, так і проблем в галузі літератури для дітей та юнацтва. І в даній ситуації ми не можемо просто скопіювати національну програму Росії, Америки чи Європи, перекласти і представити її на підтримку українських Міністерств, шукаючи при цьому лише зайвого визнання, а чи фінансової вигоди в її впровадженні, і в такий спосіб черговий раз ошукувати свою і без того вже бідну державу. Нам потрібно самим розробити свою власну програму, зважаючи на соціокультурну ситуацію саме українського суспільства. Така програма створюється за підтримки держави роками, поетапно, реалізовуючи перш за все дослідницькі та соціальні проекти, а не лише комерційні. Очевидно, що для того, щоб розв’язати проблему, треба розібратися в причинах її виникнення, а тоді вже шукати оптимальні та адекватні до ситуації шляхи її ліквідації.

Отож, з метою організації ефективної співпраці фахівців з різних сфер, дотичних до становлення і виховання молодої особистості, ми, обравши перш за все дослідницький підхід до вирішення назрілих проблем, заснували Центр Дослідження Літератури для Дітей та Юнацтва і запрошуємо Вас до співорганізації у ньому. Серед співініціаторів та активних прихильників його створення хотілося б відзначити такі шановані імена як Борис Борисович Шалагінов, д. філ. н., професор Києво-Могилянської академії, автор численних посібників, підручників з зарубіжної літератури для наукових співробітників, викладачів-філологів, студентів, член спеціалізованої ради із захисту дисертацій Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, Тетяна Василівна Михед, д. філ. н., професор, заступник директора Міжрегіонального Київського славістичного університету, Ольга Миколаївна Ніколенко, д. філ. н., професор, завідувач кафедри зарубіжної літератури Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, заслужений діяч науки і техніки України, автор понад 30 монографій, посібників, підручників для загальноосвітньої школи, понад 250 статей з актуальних питань літературознавства та методики викладання зарубіжної літератури, член редколегії всеукраїнських науково-методичних часописів «Всесвітня література в середніх навчальних закладах України», «Русская словесность в школах Украины», член спеціалізованої ради із захисту дисертацій Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, депутат Полтавської обласної ради, Ніла Вікторівна Зборовська, д. філ. н., професор, ст. наук. співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, авторка знаменитої монографії «Код української літератури», Остап Тарасович Сливинський, к. філ. н., викладач кафедри польської філології Львівського національного університету імені Івана Франка, Наталія Іванівна Марченко, к. іст. н., ст. наук. співробітник Інституту біографістики Національної бібліотеки ім. В. І. Вернадського, Ніна Даценко, редактор радіопередачі «Твій друг – книга» та багато інших прогресивних представників української освіти та культури (зокрема і учасники, які зголосилися і мали твердий намір взяти участь в громадському обговоренні «Дитина читає – Україна процвітає» 19 листопада), які поступово все більше приєднуються до нас і намагаються внести свої конструктивні пропозиції в концептуальне визначення напряму еволюції діяльності Центру.

Вважаємо, що надбання фахівців з літературознавства, перекладознавства, психології, соціології, педагогіки, методики, бібліотекарства, видавців, самих творців, митців та ін., та їх плідна співпраця в Центрі, можуть принести надію на краще майбутнє для наших дітей. І саме їх досвід, спільна натхненна праця, вміння переступити через стереотипні, давно вже не популярні і не впливові принципи, здатні зробити переворот, здійснити реформу в соціалізації молодого покоління, з усвідомленням того, що воно насправді абсолютно нове, народжене не в суровому радянському режимі, не в тюрмах для політично репресованих, і не в Російській федерації, де насправді лише один державний лідер був всенародно обраний, – Єльцин, а саме в юній незалежній соборній, таки демократичній Україні, в країні, яка, з однієї сторони переживає епоху нестабільності, а з іншої, – творить надзвичайно гарних, розумних і талановитих особистостей, які вже не зможуть жити в рамках сурового педагогічного дидактизму. Тому остатній потрібно однозначно скасувати, натомість пропонуючи новому емансипованому читачу доброзичливий, дружній та рівноправний діалог, а вчителі та викладачі повинні вправно як актори, завуалювати попередній дидактично-педагогічний досвід, якого, зрозуміло, за один день не позбудешся. Тоді, я впевнена, ми таки зможемо відродити читаючу країну.

Тепер я хотіла б, з Вашого дозволу, зачепити декілька основоположних думок, які в тій чи іншій мірі висловлювало більшість вчителів, методистів, науковців та інших осіб, дотичних до різних подібних програм в Україні, на сторінках, зокрема, і державної педагогічної преси, і на які я пропоную звернути особливу увагу при пошуку оптимальних вирішень проблем розвитку та популяризації літератури для дітей та юнацтва в Україні.

Література і комп’ютер. Більшість вчителів, педагогів, викладачів та інших представників старшого покоління переконані, що комп’ютер витіснив культ читання. Згідно з моїми спостереженнями та опитуванням студентів (деякі з анкет розміщені на моєму персональному сайті під назвою у меню: «Чи читаєте Ви?»: www.hnidets.at.ua ), скажу, що комп’ютер чи Інтернет молодь розглядає як засіб безкоштовно отримати доступ до тієї чи іншої книжки, яка їх цікавить. Якщо дитина читаюча, то насправді не існує різниці, чи вона купить книжку у книгарні, а чи видрукує повний текст з Інтернету. А в бібліотеках України, як відомо, не завжди знайдеш те, що шукаєш, та й самі бібліотеки не є більше, нажаль, сонячним і привабливим місцем гарного проведення часу. З цього, звичайно, випливають наступні дві проблеми:

1.Яка література розміщена в Інтернеті?

2.Проблема бібліотек в Україні, яка, однозначно, також потребує реформування, про що, зрештою, найкраще говорять самі бібліотекарі, зокрема, шановна Наталія Марченко, яка представила свої пропозиції щодо реорганізації бібліотеки як в педагогічній пресі, так і на нараді в Міністерстві 2 липня цього року (тези виступу можна тимчасово почитати на сайті www.hnidets.at.ua, оскільки ще не створений офіційний портал Центру).

Щодо першої проблеми, тобто питання розміщення літератури в Інтернеті, то я також здійснила особистий Інтернет-пошук і опитування студентів, які вивчають різні інформаційні та комп’ютерні технології. Це засвідчило мені, що в Інтернеті, практично, знаходиться майже уся світова література від класики до сучасності, однак, нажаль, вона існує на 90% лише в російських перекладах і на російських пошукових системах.

Отже, з однієї сторони, ми насправді не можемо стверджувати, що молода наша країна не читаюча, лише тому, що вона не купує книжок, або не читає те, що вимагають вчителі, але з іншої, – ми також не можемо сказати, що допомагаємо становленню саме українського сучасного емансипованого читача.

З тих та багатьох інших причин і спостережень, а також проконсультувавшись із різними фахівцями (зокрема, на основі і висновків учасників-педагогів Міжнародної науково-практичної конференції «Дитина читає…», яка відбулася за організації і сприяння Львівської міської ради та ін., з матеріалами якої можна також ознайомитись на сторінках журналів «Українська мова й література…» (№ 4 (79) 2009, с. 70-78), «Всесвітня література…» , газети "Литературная газета + Курьер культуры: Крым - Севастополь"№ 10 (39) 2009. – С. 3, а також і на сайті: www.hnidets.at.ua , де матеріали розвитку ідеї та проекту Центру від 2005 року розміщені практично в повній мірі), ми пропонуємо Вам розглянути, обговорити, внести корективи, зміни та доповнення до наступної, коротко викладеної концепції діяльності Центру.

Додаткову інформацію про історію розвитку діяльності Центру можна знайти на сайті www.hnidets.at.ua ,

а також завізований проект на сторінках педагогічної преси:

Журнали «Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах»; «Всесвітня література в середніх навчальних закладах України»;

Газети «Українська мова та література», «Зарубіжна література» та «Литературная газета + Курьер культуры: Крым – Севастополь»,