Персональний сайт Ульяни Гнідець

Центр дослідження літератури

для дітей та юнацтва

м. Львів

e-mail: urccyl@gmail.com

тел.: 067-876-97-97

093-288-66-48

Шановні колеги!

Дозвольте запропонувати Вашій увазі проект діяльності Центру Дослідження Літератури для Дітей та Юнацтва, заснованого 11 вересня цього року, попередньо обговорений та підтриманий учасниками наради від 2 липня 2009 р., яка відбулася в Міністерстві освіти і науки України. Детальнішу інформацію про нараду розміщено у журналі «Всесвітня література в середніх навчальних закладах України» № 7-8 (348), ст.17. В рамках цього проекту ми запрошуємо Вас до співініціації, співорганізації та співреалізації проекту розвитку літератури для дітей та юнацтва та її прочитання в Україні!

Присвячуючи себе цій важливій для України справі, організатори вірять, що, зважаючи на Ваші поради і опираючись на громадсько-організаційну та державну підтримку, нам разом таки вдасться досягнути спільної мети, а саме: підвищити інтелектуальний потенціал нації, зберегти і розвинути читацьку культуру України, вдосконалити бібліотечну справу та ін. Як зазначив, відкриваючи Міжнародну науково-практичну конференцію «Дитина читає» у 2008 році, голова Національної ради з питань культури і духовності, директор Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка, академік НАН України Микола Григорович Жулинський, – питання про проблему читання, формування інформаційного простору відносяться до питань державної безпеки нашої країни: «Адже читання являє собою важливий спосіб освоєння життєво важливої інформації, без якого немислима інтеграція особистості у світову культуру, яка представляє собою комплекс духовних, матеріальних, інтелектуальних та емоціональних рис; образ життя; основні правила людини зростаючої; систем світобачення, тобто цінностей, норм, традицій, які характеризують суспільство. Водночас від рівня культурної компетентності громадян залежать економічне, політичне зростання, національна безпека та конкурентоспроможність країни» [«Українська мова й література…» (№ 9 (72) 2008, с. 4]. А досвід провідних країн світу засвідчує, що саме інститути, товариства, центри та інші організації з дослідження літератури для дітей та юнацтва (такі як, наприклад, Children's Literature Association (ChLA), International Research Society for Children, Internationale Jugendbibliothek, Institut für Jugendbuchforschung, Центром книги у США, Німецьким фондом читання, Російською асоціацією читання «Молода Росія читає» та ін.), можуть забезпечити ефективний її розвиток, оскільки їх діяльність основується на фаховому та детальному вивчені проблеми, причин її виникнення та перевірки способів її вирішення.

         Мені відомо, що ідеї, які ми згуртували в статут та проект Центру були, насправді, вже неодноразово висвітлені багатьма видатними методистами та талановитими вчителями (також і окремими громадськими діячами), зокрема, і в міністерських виданнях, таких як «Всесвітня література…»  та «Українська мова й література…» та ін., за що ми їм дуже вдячні і надіємось тепер не лише на їх теоретичну, але й практичну участь у реформуванні літературно-читацької компетенції української зростаючої людини. Ось деякі з них, виголошені, зокрема, в контексті опитування, запровадженого журналом «Українська мова й література…» (№ 9 (72) 2008 ), який з 2008 року офіційно зголосився бути інформаційним спонсором Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва:

·        Микола Жулинський. ….Я переконаний, що вчитель повинен знати, яка у дитина, одна чи кілька, улюблених книжок. З чого його учні починалися як читачі, коли вступали на поріг своєї власної книжки, як вони оживлювали, збуджували свою уяву, наповнювали її художніми образами і коли це відбувалося. Справжній учитель, на мою думку, має знати, як кожен із його учнів сприймає художній світ: чи як цілісно-реальний, чи через окремі елементи цього твору, певні образи і наскільки він перебуває в полоні, в хорошому змісті слова, того світу, який відкрила йому книжка. І тому вчитель, який починає працювати із дитиною, - це вчитель особливий!... (с. 9)… . Я вважаю, що має бути державна програма підтримки дитячого читання! Бо треба починати звідти. Ця програма має відповідним чином фінансуватися державою і забезпечуватися цілим комплексом заходів. Держава має це фінансувати, бо ми бачимо, що із книжкою можна творити чудеса!.... (с. 10).

·        Сергій Коваленко. … Поняття «любов до читання» - щоденна потреба індивідуума у рецепції світу. Якщо ми (приміром, учителі-словесники) будемо постійно змушувати вихованців до читання, то, звичайно, буде мізерний ефект, але не стовідсотковий. А тим паче за нинішніх умов інформмаційно-технологічного прогресу….. Певний художній твір тоді стає ціннісним / цікавим, коли він знаходить свого читача…. (с. 19).

·        Тетяна Бронзенко. … На вчителя літератури суспільством покладена важлива місія: сформувати особистість, яка вміє репрезентувати себе, адаптуватися до життєвих обставин, відстояти власну думку, бути активною, наполегливою в досягненні поставленої мети. Усього цього, на мою думку, можна досягти залученням школярів до читання. Професор Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова Олена Ісаєва вважає, що сформувати читацьку компетенцію учнів можна лише в процесі комплексного вирішення таких завдань:

«… - навчити вибрати літературу, враховуючи вікові та особистісні інтереси;

-         створити належні психолого-педагогічні умови для сприйняття, розуміння та оцінки прочитаного;

-         забезпечити певні знання з теорії та історії літератури, літературної критики;……»

… Адже той навчальний матеріал, який віднайшов емоційний відгук у дітей, викликав у них інтелектуальні почуття, запам’ятовується найкраще.

Робота вчителя-словесника потребує постійного вдосконалення методів, принципів, прийомів викладання. Адже методика літератури як наука із власними їй закономірностями, рекомендаціями не є чимось закостенілим, незмінним. Вона перебуває в постійному русі, пов’язаному передусім зі змінами в розвитку суспільства. … (с. 21). …

…. Передусім потрібно проводити пропаганду читання і на державному, і на регіональному рівнях. Зокрема проводити театралізовані зустрічі з літературними героями, книжкові виставки, найрізноманітніші літературні конкурси, поетичні та прозові майстер-класи з участю сучасних письменників, перегляд екранізацій творів української літератури, читання та обговорення особливостей екранізації та художнього тексту, створення літературних клубів-кафе тощо. Отже, це має бути цільова програма, спрямована на формування й розвиток читацької компетенції учнів та виховання в них духовної потреби до читання…..

 …. Тому заняття, на яких ми могли вільно спілкуватися, дискутувати, не боячись неправильної відповіді, запам’яталися на все життя. Уже сьогодні, з висоти прожитих років, смішними й примітивними видаються мої погляди щодо моральності вчинку Тетяни з роману О. Пушкіна «Євгеній Онєгін». Але яким мудрим був учитель, який не тільки не став переконувати мене в хибності моїх суджень, а й спробував знайти у моїй відповіді раціональне зерно!... (с.25).

Зважаючи на ті та багато інших конструктивних ідей та пропозицій, які поступили з часу проведення Першого в Україні Міжнародного наукового симпозіуму «Візуалізація образу дитини в літературі» (Львівський національний університет, 2007 р.),  від фахівців з різних галузей, дотичних до проблем становлення молодої людини, ми сформулювали концепцію проекту Центру Дослідження Літератури для Дітей та Юнацтва.

Але спершу мені хотілося б винести окрему щиру подяку в рамках поширення ідей Центру шановним пані Ірині Красуцькій, заступнику головного редактора видавництва «Педагогічна преса», пану Ігорові Ненько, головному редактору журналу «Всесвітня література…», а також і видавничій колегії газет «Українська мова та література» та «Зарубіжна література» за офіційну інформаційну підтримку Центру з 2008 р.

Однак, Центру сьогодні не бути, якби наш проект не підтримали ще у 2005 році такі люди як Маркіян Іващишин (депутат Львівської міської ради, директор Мистецького об’єднання «Дзиґа»), Марія Зубрицька (проректор з навчальної роботи Львівського національного університету імені Івана Франка), кафедра світової літератури факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка, Борис Шалагінов (доктор філологічних наук, професор кафедри літератури та іноземних мов Національного університету «Києво-Могилянська Академія»), Юрій Прохасько (надзвичайно талановитий перекладач та літературознавець) та багато інших знаменитих діячів української культури, які і сьогодні ідейно з нами. Спільними зусиллями та за участі великої кількості науковців, психологів, літераторів, а також членів Міжнародного наукового товариства з дослідження літератури для дітей та юнацтва (IRSCL) нам вдалося організувати вищезгаданий Міжнародний конгрес з проблем дослідження літератури для дітей та юнацтва в Україні (2007). В рамках цього конгресу був запроваджений також і окремий «Форум видавців – дітям», який з цього часу відділився і став традиційним ярмарком дитячої книги, наповненим великою кількістю цікавих розважальних атракцій для дітей. У 2008 році нами була організована Міжнародна науково-практична конференція «Дитина читає», учасники якої однозначно прийшли до висновку щодо необхідності створення окремого громадського органу, Центру, який би забезпечив якісне вирішення назрілих проблем. Серед основних завдань, поставлених перед Центром, була підготовка національної програми розвитку літератури для дітей та юнацтва і її прочитання в Україні. Така програма, на нашу думку, потребує ретельного вивчення назрілих у державі проблем як економічного, політичного, фінансового характеру, так і проблем в галузі літератури для дітей та юнацтва. І в даній ситуації ми не можемо просто скопіювати національну програму Росії, Америки чи Європи, перекласти і представити її на підтримку українських Міністерств, шукаючи при цьому лише зайвого визнання, а чи фінансової вигоди в її впровадженні, і в такий спосіб черговий раз ошукувати свою і без того вже бідну державу. Нам потрібно самим розробити свою власну програму, зважаючи на соціокультурну ситуацію саме українського суспільства. Така програма створюється за підтримки держави роками, поетапно, реалізовуючи перш за все дослідницькі та соціальні проекти, а не лише комерційні. Очевидно, що для того, щоб розв’язати проблему, треба розібратися в причинах її виникнення, а тоді вже шукати оптимальні та адекватні до ситуації шляхи її ліквідації.

Отож, з метою організації ефективної співпраці фахівців з різних сфер, дотичних до становлення і виховання молодої особистості, ми, обравши перш за все дослідницький підхід до вирішення назрілих проблем, заснували Центр Дослідження Літератури для Дітей та Юнацтва і запрошуємо Вас до співорганізації у ньому. Серед співініціаторів та активних прихильників його створення хотілося б відзначити такі шановані імена як Борис Борисович Шалагінов, д. філ. н., професор Києво-Могилянської академії, автор численних посібників, підручників з зарубіжної літератури для наукових співробітників, викладачів-філологів, студентів, член спеціалізованої ради із захисту дисертацій Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, Тетяна Василівна Михед, д. філ. н., професор, заступник директора Міжрегіонального Київського славістичного університету,  Ольга Миколаївна Ніколенко, д. філ. н., професор, завідувач кафедри зарубіжної літератури Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, заслужений діяч науки і техніки України, автор понад 30 монографій, посібників, підручників для загальноосвітньої школи, понад 250 статей з актуальних питань літературознавства та методики викладання зарубіжної літератури, член редколегії всеукраїнських науково-методичних часописів «Всесвітня література в середніх навчальних закладах України», «Русская словесность в школах Украины», член спеціалізованої ради із захисту дисертацій Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, депутат Полтавської обласної ради, Ніла Вікторівна Зборовська, д. філ. н., професор, ст. наук. співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, авторка знаменитої монографії «Код української літератури», Остап Тарасович Сливинський, к. філ. н., викладач кафедри польської філології Львівського національного університету імені Івана Франка, Наталія Іванівна Марченко, к. іст. н., ст. наук. співробітник Інституту біографістики Національної бібліотеки ім. В. І. Вернадського, Ніна Даценко, редактор радіопередачі «Твій друг – книга» та багато інших прогресивних представників української освіти та культури (зокрема і учасники, які зголосилися і мали твердий намір взяти участь в громадському обговоренні «Дитина читає – Україна процвітає» 19 листопада), які поступово все більше приєднуються до нас і намагаються внести свої конструктивні пропозиції в концептуальне визначення напряму еволюції діяльності Центру. 

Вважаємо, що надбання фахівців з літературознавства, перекладознавства, психології, соціології, педагогіки, методики, бібліотекарства, видавців, самих творців, митців та ін., та їх плідна співпраця в Центрі, можуть принести надію на краще майбутнє для наших дітей. І саме їх досвід, спільна натхненна праця, вміння переступити через стереотипні, давно вже не популярні і не впливові принципи, здатні зробити переворот, здійснити реформу в соціалізації молодого покоління, з усвідомленням того, що воно насправді абсолютно нове, народжене не в суровому радянському режимі, не в тюрмах для політично репресованих, і не в Російській федерації, де насправді лише один державний лідер був всенародно обраний, – Єльцин, а саме в юній незалежній соборній, таки демократичній Україні, в країні, яка, з однієї сторони переживає епоху нестабільності, а з іншої, – творить надзвичайно гарних, розумних і талановитих особистостей, які вже не зможуть жити в рамках сурового педагогічного дидактизму. Тому остатній потрібно однозначно скасувати, натомість пропонуючи новому емансипованому читачу доброзичливий, дружній та рівноправний діалог, а вчителі та викладачі повинні вправно як актори, завуалювати попередній дидактично-педагогічний досвід, якого, зрозуміло, за один день не позбудешся. Тоді, я впевнена, ми таки зможемо відродити читаючу країну.           

         Тепер я хотіла б, з Вашого дозволу, зачепити декілька основоположних думок, які в тій чи іншій мірі висловлювало більшість вчителів, методистів, науковців та інших осіб, дотичних до різних подібних програм в Україні, на сторінках, зокрема, і державної педагогічної преси,  і на які я пропоную звернути особливу увагу при пошуку оптимальних вирішень проблем розвитку та популяризації літератури для дітей та юнацтва в Україні.    

         Література і комп’ютер. Більшість вчителів, педагогів, викладачів та інших представників старшого покоління переконані, що комп’ютер витіснив культ читання. Згідно з моїми спостереженнями та опитуванням студентів (деякі з анкет розміщені на моєму персональному сайті під назвою у меню: «Чи читаєте Ви?»: www.hnidets.at.ua ), скажу, що комп’ютер чи Інтернет молодь розглядає як засіб безкоштовно отримати доступ до тієї чи іншої книжки, яка їх цікавить. Якщо дитина читаюча, то насправді не існує різниці, чи вона купить книжку у книгарні, а чи видрукує повний текст з Інтернету. А в бібліотеках України, як відомо, не завжди знайдеш те, що шукаєш, та й самі бібліотеки не є більше, нажаль, сонячним і привабливим місцем гарного проведення часу. З цього, звичайно, випливають наступні дві проблеми:

1.Яка література розміщена в Інтернеті?

2.Проблема бібліотек в Україні, яка, однозначно, також потребує реформування, про що, зрештою, найкраще говорять самі бібліотекарі, зокрема, шановна Наталія Марченко, яка представила свої пропозиції щодо реорганізації бібліотеки як в педагогічній пресі, так і на нараді в Міністерстві 2 липня цього року (тези виступу можна тимчасово почитати на сайті www.hnidets.at.ua, оскільки ще не створений офіційний портал Центру).

         Щодо першої проблеми, тобто питання розміщення літератури в Інтернеті, то я також здійснила особистий Інтернет-пошук і опитування студентів, які вивчають різні інформаційні та комп’ютерні технології. Це засвідчило мені, що в Інтернеті, практично, знаходиться майже уся світова література від класики до сучасності, однак, нажаль, вона існує на 90% лише в російських перекладах і на російських пошукових системах.

         Отже, з однієї сторони, ми насправді не можемо стверджувати, що молода наша країна не читаюча, лише тому, що вона не купує книжок, або не читає те, що вимагають вчителі, але з іншої, – ми також не можемо сказати, що допомагаємо становленню саме українського сучасного емансипованого читача.

                  З тих та багатьох інших причин і спостережень, а також проконсультувавшись із різними фахівцями (зокрема, на основі і висновків учасників-педагогів Міжнародної науково-практичної конференції «Дитина читає…», яка відбулася за організації і сприяння Львівської міської ради та ін., з матеріалами якої можна також ознайомитись на сторінках журналів «Українська мова й література…» (№ 4 (79) 2009, с. 70-78), «Всесвітня література…» , газети "Литературная газета + Курьер культуры: Крым - Севастополь"№ 10 (39) 2009. – С. 3, а також і на сайті: www.hnidets.at.ua , де матеріали розвитку ідеї та проекту Центру від 2005 року розміщені практично в повній мірі), ми пропонуємо Вам розглянути, обговорити, внести корективи, зміни та доповнення до наступної, коротко викладеної концепції діяльності Центру.

Додаткову інформацію про історію розвитку діяльності Центру можна знайти на сайті www.hnidets.at.ua ,

а також завізований проект на сторінках педагогічної преси:

Журнали «Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах»; «Всесвітня література в середніх навчальних закладах України»;

Газети «Українська мова та література», «Зарубіжна література» та «Литературная газета + Курьер культуры: Крым – Севастополь»,

\