МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
2 липня 2009 р.
Засідання з питань
створення
Центру дослідження
літератури для дітей та юнацтва в Україні
Марченко
Н.П.,
к.і.н.,
ст. н. с. Інституту біографістики НБУВ.
1.Центр має вийти за межі суто педагогічні. Теорія,
методологія, історія книговидання лежить окремо від суто педагогічної сфери,
хоча й дуже з нею пов‘язана. Розмова не може вкотре входити в межі навколо
програмних дискусій. Ми маємо нову українську літературу для дітей і мусимо
відродити притихлу в останні десятиліття наукову школу та критику. Проблема не так у тому, що увійшло
до програми, як у тому, що громада власне не отримує орієнтири, що читати для
себе – відсутня цікава реклами, глибока критика, розмова навколо книговидання
для дітей як така. А є вже й цікаві імена, й достойні книжки тощо.
2. Для початку було б добре разом із
науково-методичним відділом Національної бібліотеки для дітей зробити повиний
реєст науково-критичних та власне наукових статей і книг, виданих в країні
(більшість із них не відображені навіть в каталозі НБУВ, або опинилися в різних
розділах і як цілісний масив і мало недоступні). Відтак, навіть науковці що
працюють в дотичних темах не знають про існування одне одного, бо наукові
збірники і т.п., видані тиражами по 300 примірників навіть у Книжковій палаті
не завжди є.
3. Головне, - створити науковий всеукраїнський ваківський
збірник щодо питань книговидання для дітей в Україні з кількох спеціальностей.
Він би міг збирати навколо себе наукові сили й задавати тон в розмові.
Найкраще, коли б він видавався при академічній установі як скрізь у світі
робиться.
4. Відродити щорічник «Література. Діти.Час».
Спершу можна лише на ЛітАкценті. + до кінця року має вийти повний покажчик його
змісту та короткий нарис про людей, котрі його видавали, зокрема незабутнього
В.Я. Неділька (до речі його методичні розробки тільки нещодавно широко ввійшли
в шкільну практику, але вже як «новітні європейські наробки. Його крилата
фраза: «Не застуйте дітям текст!» лише нині для більшості набула сенсу);
Л.Ф.Дунаєвську (фактично створила теорію новітньої фольклорної казки) та ін.
5. Бібліотеки вже започаткували відродження видання
зразка «нарис життя і творчості» щодо письменників, котрі пишуть для дітей,
формується відповідний академічний словник. Варто долучитися. + фактично всі
бібліотеки мають веб-сторінки і т.п.
6. Є ціла низка видавничих проектів, що
передбачають співпрацю академічної науки та письменницької громади, центр міг
би виступити координатором взаємодії (долі великих українців у
науково-популярному/художньому викладі для дітей; націнальні громади в Україні
тощо).
7. На сторінках пед. видань та Літ. України варто
утворити і підтримувати завдяки центрові постійні сторінки критики щодо видань
для дітей.