Уляна Баран

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

2 липня 2009 р.

Засідання з питань створення

Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва в Україні

 

Марченко Н.П.,

к.і.н., ст. н. с. Інституту біографістики НБУВ.

 

 

1.Центр має вийти за межі суто педагогічні. Теорія, методологія, історія книговидання лежить окремо від суто педагогічної сфери, хоча й дуже з нею пов‘язана. Розмова не може вкотре входити в межі навколо програмних дискусій. Ми маємо нову українську літературу для дітей і мусимо відродити притихлу в останні десятиліття наукову школу  та критику. Проблема не так у тому, що увійшло до програми, як у тому, що громада власне не отримує орієнтири, що читати для себе – відсутня цікава реклами, глибока критика, розмова навколо книговидання для дітей як така. А є вже й цікаві імена, й достойні книжки тощо.

 

2. Для початку було б добре разом із науково-методичним відділом Національної бібліотеки для дітей зробити повиний реєст науково-критичних та власне наукових статей і книг, виданих в країні (більшість із них не відображені навіть в каталозі НБУВ, або опинилися в різних розділах і як цілісний масив і мало недоступні). Відтак, навіть науковці що працюють в дотичних темах не знають про існування одне одного, бо наукові збірники і т.п., видані тиражами по 300 примірників навіть у Книжковій палаті не завжди є.

 

3. Головне, - створити науковий всеукраїнський ваківський збірник щодо питань книговидання для дітей в Україні з кількох спеціальностей. Він би міг збирати навколо себе наукові сили й задавати тон в розмові. Найкраще, коли б він видавався при академічній установі як скрізь у світі робиться.

 

4. Відродити щорічник «Література. Діти.Час». Спершу можна лише на ЛітАкценті. + до кінця року має вийти повний покажчик його змісту та короткий нарис про людей, котрі його видавали, зокрема незабутнього В.Я. Неділька (до речі його методичні розробки тільки нещодавно широко ввійшли в шкільну практику, але вже як «новітні європейські наробки. Його крилата фраза: «Не застуйте дітям текст!» лише нині для більшості набула сенсу); Л.Ф.Дунаєвську (фактично створила теорію новітньої фольклорної казки) та ін.

 

5. Бібліотеки вже започаткували відродження видання зразка «нарис життя і творчості» щодо письменників, котрі пишуть для дітей, формується відповідний академічний словник. Варто долучитися. + фактично всі бібліотеки мають веб-сторінки і т.п.

 

6. Є ціла низка видавничих проектів, що передбачають співпрацю академічної науки та письменницької громади, центр міг би виступити координатором взаємодії (долі великих українців у науково-популярному/художньому викладі для дітей; націнальні громади в Україні тощо).

 

7. На сторінках пед. видань та Літ. України варто утворити і підтримувати завдяки центрові постійні сторінки критики щодо видань для дітей.