Уляна Баран

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ

ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА

 

ТЕЗИ НА ГРОМАДСЬКЕ ОБГОВОРЕННЯ

«ДИТИНА ЧИТАЄ – УКРАЇНА ПРОЦВІТАЄ»

(2009)

    Л. В. ДЕРЕЗА

д. ф. н., проф.

 (м. Полтава)

 

ДИТЯЧЕ ЧИТАННЯ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ

Останніми десятиліттями наше суспільство знаходиться в безпрецедентній ситуації кардинальної зміни читання в Україні, і особливо змінилося дитяче та юнацьке читання. Однак для того щоб усвідомити тяжіння до тих чи інших тенденцій, необхідно поглянути на читання в широкому соціальному контексті, глобально, побачити читання цілісно, як особливий соціокультурний феномен. Стосовно дитячого читання це означає, що читання – це не тільки завдання учителя навчити дітей елементарним навичкам читання, це не тільки завдання батьків зацікавити дитину певними художніми творами, це не тільки завдання бібліотекарів продемонструвати кращі книги. Насправді справа в іншому, важливішому: читання дітей – це ключ до життя в інформаційному просторі. За дослідженнями багатьох учених, читачі здатні мислити в рамках проблем, що виникають, бачити ціле і виявляти суперечності і зв’язок явищ, більш адекватно оцінювати ситуацію, швидше знаходять оптимальні рішення, мають більший обсяг пам’яті і активне творче уявлення, краще володіють мовленням. Вони точніше формулюють, вільніше пишуть, легше вступають в контакти і приємні у спілкуванні, більш критичні, самостійні у судженнях і поведінці. Таким чином, читання формує якості духовно зрілу, освічену, культурну і соціально цінну людину.

Одна з характерних рис сьогодні у всьому світі – падіння інтересу до читання і читацької активності у різних груп населення, особливо у юних, і, в той же час, зростання інтересу до «екранної» культури. Однак уже зрозуміло, що необхідно відмовитися від «старої» моделі читання, яка розумілася як «любов до читання», що включала високий статус читання, престиж у суспільстві людини читаючої, обов’язковість регулярного читання тощо. Це, звичайно, на мій погляд, позитивні моменти. Однак варто зрозуміти, що на теперішньому етапі існує, умовно кажучи, «нова» модель, тобто сукупність нових рис юного читача. Необхідно чітко уявляти, що картина читання в сучасній Україні надто неоднорідна. Якщо, скажімо, в західних регіонах ситуація порівняно благополучна, то в інших відбувається відторгнення дітей від друкованої культури. А саме ставлення до читання – важлива характеристика. У читанні сьогоднішніх дітей відбуваються серйозні зміни, які носять глибинний характер. Нерідко батьки, учителі, бібліотекарі зорієнтовані на стару літературну модель, тоді як більшість сьогоднішніх підлітків мають зовсім інші інтереси й інше сприйняття книжкової культури. Вони ставляться до книги не як до «підручника життя», а як до одного із засобів інформації і масової комунікації. Тому в якійсь мірі ми спостерігаємо розрив між поколіннями в передачі довготривалої традиції освоєння літературної культури. І це не можна не враховувати.

На мій погляд, якщо ми хочемо жити у суспільстві знань, нам необхідно усвідомити декілька ідей. По-перше, розповсюдження читання і сучасний рівень розвитку інформаційної культури особистості необхідно усвідомлювати як завдання державної ваги. По-друге, для реалізації цього нелегкого завдання необхідна консолідація зусиль спеціалістів різних галузей знань, тісна взаємодія представників теорії і практики. Реалізація цих основних ідей можлива за умови зацікавленості усіх інституцій, організацій, які мають справу з дитячим читанням – школи, сім’ї, позашкільних організацій. Не останню роль у цій справі можуть зіграти засоби масової інформації, покликання яких – пропагувати кращу дитячу книгу через радіо-, телепередачі.