Центр дослідження літератури

для дітей та юнацтва

м. Львів

e-mail: urccyl@gmail.com

тел.: 067-876-97-97

093-288-66-48

 

ТЕЗИ ДО ГРОМАДСЬКОГО ОБГОВОРЕННЯ

«ДИТИНА ЧИТАЄ – УКРАЇНА ПРОЦВІТАЄ»

(2009)

 

      Каневська В. В.

(м. Рівне)

 

В епоху так званого інформаційно-технічного розвитку багато ажіотажу здіймається навколо українського красного письменства. Зокрема, ставиться вічно актуальне для української літератури питання «бути чи не бути», адже російська книга фактично витіснила українську з її питомого ринку. А де потрібна українська книга, як не в себе вдома?

Друге з найактуальніших питань, але вже для письменника як особистості – «писати чи не писати», адже бути письменником у країні, де ти нікому не потрібен, ризикнуть лічені люди.

Третє питання філософське, адже спрямоване на осмислення української літератури як такої, і дитячої – зокрема. «Чого ми очікуємо від літератури?» Але щоб відповісти, треба спочатку визначити, що таке дитяча література і для кого вона пишеться. Керуючись віковою психологією, можна визначити, що кожен віковий період дитинства характеризується певним рівнем сприйняття. Відповідно до цього за віковою межею дитячу літературу поділяють на призначену для молодшого, середнього та старшого шкільного віку. Дитяча література в нас, на жаль, теж поділяється на масову та елітарну: масова – це такий собі самок леп – якраз для людей, які нічого не можуть і ні до чого не прагнуть; а елітарна – це та книга, яка може замінити людині найкращого друга, виховуючи її душу та людяність.

Четверте питання - чи знають читачі, яку книгу придбають у книгарні чи візьмуть у бібліотеці? Якісну, яку приємно читати, а чи не дуже?

Для молодіжного літературного об’єднання «Шухляда» не секретом є питання, як можна посприяти якості літературо творення в Україні. Насамперед потрібно всіма економічними засобами розвивати український книжковий ринок. Хоча ця пропозиція поки що перебуває більше у сфері бажаного, аніж дійсного, адже вся влада сьогодні надзвичайно схвильована виборами. По-друге, потрібно ширше і цікавіше рекламувати якісні книги для підростаючого покоління, якщо ми хочемо мати не тільки вдумливого читача, а й вдумливого письменника. По-третє, слід би час від часу ревізувати діяльність обласних філій Спілки письменників України, аби там були не тільки «свої люди», а й трішки талановитих. По-четверте, слід створити всеукраїнську організацію, яка слідкувала б за якістю дитячої літератури і вчитувалася б у те, що письменники пропонують підростаючому поколінню, адже часто те, що називається літературою, не вище плінтуса за рівнем художності. По-п’яте, письменникам слід врахувати й моральний бік справи, а саме: якою б постмодерною не була людська душа, вона завжди тягнеться до чогось світлого і прекрасного, що дає можливість відпочити від турбот і поринути в глибини мрії і духу; і якісна постмодерна література завжди може задовольнити ці поривання. То так звані письменники, які, прикриваючись терміном «постмодернізм», видають на-гора свої ниці твори («Феліція» П.Кралюка), плюють в людську душу та її ідеали, самі не усвідомлюючи цього. Саме вони підривають авторитет особистості письменника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вікторія Каневська,

Випускник магістеріуму гуманітарного факультету

Національного університету «Острозька академія»

За спеціальністю «Літературна творчість» ,

Член Національної Спілки Письменників України,

Член молодіжного літературного об’єднання «Шухляда»

 

Коротка біографічна довідка:

Каневська Вікторія Василівна народилася 9 травня 1987 року в м. Рівне. У 2004 році закінчила Рівненську загальноосвітню середню школу І – ІІІ ступенів №22. Роки навчання на спеціальності «Літературна творчість» Національного університету „Острозька академія” – 2004 - 2009.