Уляна Баран

ЗВЕРНЕННЯ

ПРЕЗИДЕНТА

ЦЕНТРУ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮАНЦТВА,

К. ФІЛ. Н., ДОЦ. ГНІДЕЦЬ У. С.

ДО УЧАСНИКІВ

ВСЕУКРАЇНСЬКОГО НАУКОВО-ПРАКТИЧНОГО СЕМІНАРУ ЗАВІДУВАЧІВ КАБІНЕТІВ (МЕТОДИСТІВ) ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ІНСТИТУТІВ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

та

ВСІХ ВЧИТЕЛІВ ЛІТЕРАТУРИ УКРАЇНИ

23 – 25 ВЕРЕСНЯ 2009 Р.

 

Шановні колеги!

 

Сьогодні мені випала велика честь представити Вашій увазі проект діяльності Центру Дослідження Літератури для Дітей та Юнацтва, заснованого 11 вересня цього року, попередньо обговорений та підтриманий учасниками наради від 2 липня 2009 р., яка відбулася в Міністерстві освіти і науки України. Детальнішу інформацію про нараду розміщено у журналі «Всесвітня література в середніх навчальних закладах України» № 7-8 (348), ст.17.

Присвячуючи себе цій важливій для України справі, організатори вірять, що, зважаючи на Ваші поради і опираючись на громадсько-організаційну та державну підтримку, нам разом таки вдасться досягнути спільної мети, а саме: підвищити інтелектуальний потенціал нації, зберегти і розвинути читацьку культуру України, вдосконалити бібліотечну справу та ін. Адже, як зазначив, відкриваючи Міжнародну науково-практичну конференцію «Дитина читає» у 2008 році, голова Національної ради з питань культури і духовності, директор Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка, академік НАН України Микола Григорович Жулинський, що питання про проблему читання, формування інформаційного простору відносяться до питань державної безпеки нашої країни: «Адже читання являє собою важливий спосіб освоєння життєво важливої інформації, без якого немислима інтеграція особистості у світову культуру, яка представляє собою комплекс духовних, матеріальних, інтелектуальних та емоціональних рис; образ життя; основні правила людини зростаючої; систем світобачення, тобто цінностей, норм, традицій, які характеризують суспільство. Водночас від рівня культурної компетентності громадян залежать економічне, політичне зростання, національна безпека та конкурентоспроможність країни» [Ж., 4]. А досвід провідних країн світу засвідчує, що саме інститути, товариства, центри та інші організації з дослідження літератури для дітей та юнацтва можуть забезпечити ефективну реалізацію національних програм розвитку та підтримки читання, оскільки їх діяльність основується на фаховому та детальному вивчені проблеми, причин її виникнення та перевірки способів її вирішення.

         Мені відомо, що ідеї, які ми згуртували в статут та проект Центру були, насправді, вже неодноразово висвітлені багатьма видатними методистами та талановитими вчителями, зокрема і в міністерських виданнях, таких як «Всесвітня література…»  та «Українська мова й література…», за що ми їм дуже вдячні і надіємось тепер не лише на їх теоретичну, але й практичну участь у реформуванні літературно-читацької компетенції української зростаючої людини. Деякі з них, виголошені, зокрема, в контексті запровадженого журналом «Українська мова й література…» (№ 9 (72) 2008 ) опитування важливо також виділити:

·        Микола Жулинський. ….Я переконаний, що вчитель повинен знати, яка у дитина, одна чи кілька, улюблених книжок. З чого його учні починалися як читачі, коли вступали на поріг своєї власної книжки, як вони оживлювали, збуджували свою уяву, наповнювали її художніми образами і коли це відбувалося. Справжній учитель, на мою думку, має знати, як кожен із його учнів сприймає художній світ: чи як цілісно-реальний, чи через окремі елементи цього твору, певні образи і наскільки він перебуває в полоні, в хорошому змісті слова, того світу, який відкрила йому книжка. І тому вчитель, який починає працювати із дитиною, - це вчитель особливий!... (с. 9)… . Я вважаю, що має бути державна програма підтримки дитячого читання! Бо треба починати звідти. Ця програма має відповідним чином фінансуватися державою і забезпечуватися цілим комплексом заходів. Держава має це фінансувати, бо ми бачимо, що із книжкою можна творити чудеса!.... (с. 10).

·        Сергій Коваленко. … Поняття «любов до читання» - щоденна потреба індивідума у рецепції світу. Якщо ми (приміром, учителі-словесники) будемо постійно змушувати вихованців до читання, то, звичайно, буде мізерний ефект, але не стовідсотковий. А тим паче за нинішніх умов інформмаційно-технологічного прогресу….. Певний художній твір тоді стає ціннісним / цікавим, коли він знаходить свого читача…. (с. 19).

·        Тетяна Бронзенко. … На вчителя літератури суспільством покладена важлива місія: сформувати особистість, яка вміє репрезентувати себе, адаптуватися до життєвих обставин, відстояти власну думку, бути активною, наполегливою в досягненні поставленої мети. Усього цього, на мою думку, можна досягти залученням школярів до читання. Професор Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова Олена Ісаєва вважає, що сформувати читацьку компетенцію учнів можна лише в процесі комплексного вирішення таких завдань:

«… - навчити вибрати літературу, ураховуючи вікові та особистісні інтереси;

-         створити належні психолого-педагогічні умови для сприйняття, розуміння та оцінки прочитаного;

-         забезпечити певні знання з теорії та історії літератури, літературної критики;……»

… Адже той навчальний матеріал, який віднайшов емоційний відгук у дітей, викликав у них інтелектуальні почуття, запам’ятовується найкраще.

Робота вчителя-словесника потребує постійного вдосконалення методів, принципів, прийомів викладання. Адже методика літератури як наука із власними їй закономірностями, рекомендаціями не є чимось закостенілим, незмінним. Вона перебуває в постійному русі, пов’язаному передусім зі змінами в розвитку суспільства. … (с. 21). …

…. Передусім потрібно проводити пропаганду читання і на державному, і на регіональному рівнях. Зокрема проводити театралізовані зустрічі з літературними героями, книжкові виставки, найрізноманітніші літературні конкурси, поетичні та прозові майстер-класи з участю сучасних письменників, перегляд екранізацій творів української літератури, читання та обговорення особливостей екранізації та художнього тексту, створення літературних клубів-кафе тощо. Отже, це має бути цільова програма, спрямована на формування й розвиток читацької компетенції учнів та виховання в них духовної потреби до читання…..

 …. Тому заняття, на яких ми могли вільно спілкуватися, дискутувати, не боячись неправильної відповіді, запам’яталися на все життя. Уже сьогодні, з висоти прожитих років, смішними й примітивними видаються мої погляди щодо моральності вчинку Тетяни з роману О. Пушкіна «Євгеній Онєгін». Але яким мудрим був учитель, який не тільки не став переконувати мене в хибності моїх суджень, а й спробував знайти у моїй відповіді раціональне зерно!... (с.25).

        

Зважаючи на ті та багато інших конструктивних ідей та пропозицій від фахівців з різних галузей, дотичних до проблем становлення молодої людини, ми і сформулювали концепцію проекту Центру Дослідження Літератури для Дітей та Юнацтва, яку пропонуємо і Вашій увазі.

В рамках організації Центру хочу винести окрему щиру подяку шановним пані Ірині Красуцькій, заступнику головного редактора видавництва «Педагогічна преса», пану Ігорові Ненько, головному редактору журналу «Всесвітня література…», а також і видавничій колегії газет «Українська мова та література» та «Зарубіжна література» за офіційну інформаційну підтримку Центру від 2008 р. Однак Центру сьогодні не бути, якби наш проект не підтримали ще у 2005 році такі люди як Маркіян Іващишин (тоді депутат Львівської міської ради і директор Мистецького об’єднання «Дзиґа»), Марія Зубрицька (проректор з навчальної роботи Львівського національного університету імені Івана Франка), Борис Шалагінов (доктор філологічних наук, професор кафедри літератури та іноземних мов Національного університету «Києво-Могилянська Академія»), Юрій Прохасько (надзвичайно талановитий перекладач та літературознавець) та багато інших знаменитих діячів української культури, які і сьогодні з нами. Спільними зусиллями та за участі великої кількості науковців, психологів, літераторів, а також членів Міжнародного наукового товариства з дослідження літератури для дітей та юнацтва (IRSCL) нам вдалося організувати перший в Україні міжнародний конгрес «Візуалізація образу дитини у літературі» у 2007 році. В рамках цього конгресу ми заснували також і окремий «Форум видавців – дітям», який з цього часу відділився і став традиційним. У 2008 році нами була організована Міжнародна науково-практична конференція «Дитина читає», учасники якої однозначно прийшли до висновку щодо необхідності створення окремого громадського органу, Центру, який би забезпечив якісне вирішення назрілих проблем. Серед основних завдань, які були поставлені перед Центром, була підготовка національної програми підтримки та розвитку читання в Україні.  Така програма потребує ретельного вивчення назрілих у державі проблем як економічного, політичного, фінансового характеру, так і проблем в галузі літератури для дітей та юнацтва. І в даній ситуації ми не можемо просто скопіювати національну програму Росії, Америки чи Європи, перекласти і представити її на підтримку українських Міністерств, шукаючи при цьому лише зайвого визнання, а чи фінансової вигоди в її впровадженні і в такий спосіб черговий раз ошукуючи свою і без того вже бідну державу. Нам потрібно самим розробити свою власну програму, зважаючи на соціокультурну ситуацію саме українського суспільства. Така програма створюється за підтримки держави роками, поетапно, реалізовуючи перш за все дослідницькі та соціальні проекти, а не лише комерційні. Очевидно, що для того, щоб розв’язати проблему, треба розібратися в причинах її виникнення, а тоді вже шукати оптимальні та адекватні до ситуації шляхи її ліквідації.

Отож, з метою організації ефективної співпраці фахівців з різних сфер, дотичних до становлення і виховання молодої особистості, ми заснували Центр Дослідження Літератури для Дітей та Юнацтва і запрошуємо Вас до співорганізації у ньому. Серед співініціаторів його створення хотілося б відзначити такі шановані імена як Борис Борисович Шалагінов, д. філ. н., професор Києво-Могилянської академії, Тетяна Василівна Михед, д. філ.. н., професор, заступник директора Міжрегіонального Київського славістичного університету, Ніла Вікторівна Зборовська, д. філ. н., професор, ст. наук. співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Остап Тарасович Славінський, к. філ. н., викл. Кафедри польської філології Львівського національного університету імені Івана Франка, Наталія Іванівна Марченко, к. іст. н. , ст. наук. Співробітник Інституту біографістики Національної бібліотеки ім. В. І. Вернадського, Ніна Даценко, редактор радіопередачі «Твій друг – книга» та багато інших прогресивних представників української освіти та культури. Окрему подяку за підтримку проекту Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва хотілося б висловити і пані Катерині Валеріївній Таранік-Ткачук, к. пед. н., головному спеціалісту департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України та Миколі Григоровичу Жулинському, голові Національної ради з питань культури і духовності України, котрий, зокрема, запропонував найоптимальніший шлях подальшої реалізації проекту.

Вважаємо, що надбання фахівців з літературознавства, перекладознавства, психології, соціології, педагогіки, методики, бібліотекарства, видавців, самих творців, митців та ін. та їх плідна співпраця можуть принести надію на краще майбутнє для наших дітей. І саме їх досвід, спільна натхненна праця, вміння переступити через стереотипні, давно вже не популярні і не впливові принципи, здатні зробити переворот, здійснити реформу в соціалізації молодого покоління, з усвідомленням того, що воно насправді абсолютно нове, народжене не в суровому радянському режимі, не в тюрмах для політично репресованих, навіть не в Російській федерації, де насправді лише один державний лідер був всенародно обраний, – Єльцин, а саме в юній незалежній соборній, таки демократичній Україні, в країні, яка, з однієї сторони переживає епоху нестабільності, а з іншої, – творить надзвичайно гарних, розумних і талановитих особистостей, які вже не зможуть жити в рамках сурового педагогічного дидактизму. Тому остатній потрібно однозначно скасувати, натомість пропонуючи новому емансипованому читачу доброзичливий, дружній та рівноправний діалог, а вчителі та викладачі повинні вправно як актори, завуалювати попередній дидактично-педагогічний досвід, якого, зрозуміло, за один день не позбудешся. Тоді, я впевнена, ми таки зможемо відродити читаючу країну.           

         Тепер я хотіла б, з Вашого дозволу, зачепити декілька основоположних думок, які в тій чи іншій мірі висловлювало більшість вчителів, методистів та науковців на сторінках державної педагогічної преси,  і на які я пропоную звернути особливу увагу при пошуку оптимальних вирішень проблем читання в Україні.    

         Література і комп’ютер. Більшість вчителів, педагогів, викладачів та інших представників старшого покоління переконані, що комп’ютер витіснив культ читання. Згідно з моїми спостереженнями та опитуванням студентів (деякі з анкет розміщені на моєму персональному сайті під назвою у меню: «Чи читаєте Ви?»: www.hnidets.at.ua ), скажу, що комп’ютер чи Інтернет молодь розглядає як засіб безкоштовно отримати доступ до тієї чи іншої книжки, яка їх цікавить. Якщо дитина читаюча, то насправді не існує різниці, чи вона купить книжку у книгарні, а чи видрукує повний текст з Інтернету. А в бібліотеках України, як відомо, не завжди знайдеш те, що шукаєш, та й самі бібліотеки не є більше, нажаль, сонячним і привабливим місцем гарного проведення часу. З цього, звичайно, випливають наступні дві проблеми: 1.Яка література розміщена в Інтернеті? і 2. Проблема бібліотек в Україні, яка однозначно також потребує реформування, про що, зрештою, найкраще говорять самі бібліотекарі, зокрема шановна Наталія Марченко, яка також представила свої пропозиції щодо реорганізації бібліотеки як в педагогічній пресі, так і на нараді в Міністерстві 2 липня цього року (тези виступу можна тимчасово почитати на сайті www.hnidets.at.ua, поки ще не створений офіційний портал Центру).

         Щодо першої проблеми, тобто питання щодо розміщення літератури в Інтернеті, то я також здійснила опитування студентів, які вивчають різні інформаційні та комп’ютерні технології, а також і особистий Інтернет-пошук. Це засвідчило мені, що в Інтернеті, практично, знаходиться майже уся світова література від класики до сучасності, однак, нажаль, вона існує на 90% лише в російських перекладах і на російських пошукових системах.

         Отже, з однієї сторони, ми насправді не можемо стверджувати, що молода наша країна не читаюча, але з іншої – ми також не можемо сказати, що допомагаємо становленню саме українського сучасного емансипованого читача.

         З тих та багатьох інших причин і спостережень, а також проконсультувавшись із різними фахівцями (зокрема, на основі і висновків учасників-педагогів Міжнародної науково-практичної конференції «Дитина читає…», яка відбулася за організації і сприяння Львівської міської ради та ін., з матеріалами якої можна також ознайомитись на сторінках журналів «Українська мова й література…» (№ 4 (79) 2009, с. 70-78), «Всесвітня література…» , газети "Литературная газета + Курьер культуры: Крым - Севастополь"№ 10 (39) 2009. – С. 3, а також і на сайті: www.hnidets.at.ua , де матеріали розвитку ідеї та проекту Центру від 2005 року розміщені практично в повній мірі), ми пропонуємо Вам розглянути, обговорити, внести корективи, зміни та доповнення до наступної, коротко викладеної концепції:

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ

ЦЕНТРУ ДОСЛІДЖЕННЯ

ЛІТЕРАТУРИ

ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА

 

Центр дослідження літератури для дітей та юнацтва має за мету допомагати Міносвіті та Мінкультурі в розробці та впровадженні низки державних проектів, пов’язаних з розвитком літератури для дітей та юнацтва, її дослідженням та прочитанням, що, безсумнівно, має бути запорукою дитячої та юнацької просвіти в Україні.

Дослідження літератури для дітей та юнацтва передбачає вивчення та її практичне призначення з таких позицій: літературознавство, психологія, педагогіка, методика та соціальна рецепція, т. т. споживання та її прочитання. Вивчення цієї літератури з різних аспектів і виокремлення їй місця у суспільстві, однозначно забезпечить їй новий ріст інтересу до читання. Зрозуміло, що для вирішення назрілої проблеми з підтримки та розвитку читання в Україні, її потрібно перш за все вивчити і знайти, відповідно, найоптимальніші рішення із врахуванням обсягів бюджетного фінансування.

У процесі реалізації проекту Центр ставить перед собою наступні завдання:

- розробити нові ефективні підходи до розв’язання проблем в галузі дослідження літератури для дітей та юнацтва, підтримки та розвитку читання;

- запропонувати нові, актуальні програми з української та зарубіжної літератур для середніх спеціалізованих шкіл, а також спецкурси для вивчення літератури для дітей та юнацтва в університетах на факультетах іноземних мов, журналістики, психології, педагогіки та ін..

- налагодити співпрацю із спеціалізованими бібліотеками в Україні з метою створення дитячих студій для заохочення школярів до читання (див. План заходів);

- створити спеціалізовані курси для вчителів української та зарубіжної літератури в школі, які передбачають лекції та дискусії з психології, комунікації та літератури. До роботи курсів запрошуватимуться як вітчизняні, так і зарубіжні спеціалісти;

- проводити соціологічні дослідження процесу прочитання із залученням як фахових державних служб, так і студентів (наприклад, групи соціологів Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного дослідницького університету «Львівська політехніка» під керівництвом кваліфікованих спеціалістів);

- організовувати та проводити міжнародні семінари, конференції та конгреси з метою налагодження конструктивного діалогу між літературознавцями з питань та проблем у сфері дитячої та юнацької просвіти (див. План заходів).

- координувати щорічний фестиваль літератури для дітей та юнацтва;

- сприяти налагодженню міжнародних зв’язків з зарубіжними Центрами та фондами, які опікуються проблемами дослідження літератури для дітей та юнацтва  та національними програмами підтримки та розвитку читання.

            Таким чином, Центр пропонує комплексну довготривалу національну програму розвитку літератури для дітей та юнацтва в Україні та її соціалізацію в нашому суспільстві. Ця програма передбачає популяризацію української та світової літератури, активізацію діяльності бібліотек, забезпечення їх необхідною оновленою літературою, а також комп’ютерним технічним забезпеченням, зокрема і Інтернетом, через який учні та вчителі також зможуть мати доступ до необхідних матеріалів. Робота Центру, безсумнівно, повинна активізувати дослідницькі проекти і забезпечити розвиток якісного перекладу інтенційно спрямованої літератури. 

 

Отож, з повагою, вдячністю вчителям за їх плідну працю і в очікуванні допомоги і підтримки, зокрема і в організації Всеукраїнської асоціації дослідження літератури для дітей та юнацтва,

 

Ваша Уляна Гнідець

Тернопіль, 25 вересня 2009 р.